Що для мене патріотизм?

патріотизм
Міркування справжнього українця:
"Я не стану копіювати поетичні та пафосні вислови з Інтернету про любов до степів і ланів, не стану і долучатись до кола людей, що намагаються викрити псевдопатріотизм, не маючи жодних адекватних ідей натомість. Можливо, мої слова виглядають нігілістично та аж надто песимістично, але я пройшов типовий шлях українського патріота: участь в акціях на кшталт «10 підлітків змінять країну» в 14, гімн України в якості рінгтону та доречне й не дуже цитування Шевченка й фольклору в 16, зрештою, віра у те, що диплом філолога, який я мріяв отримати ледь не з дитсадочка, комусь потрібний у моїй країні, і що читати книги зі спеціальності я буду не в перервах між роботою в Амсторі чи МакДональдсі…

А зараз я розумію, що наявність у шафі вишиванки аж ніяк не визначає рівня мого патріотизму. Любов до України – це зуміти залишитись в державі, де твої здібності не будуть оцінені навіть після смерті. Це – присвятити життя науці, отримуючи за це тисячу гривень, водночас за немебльовану квартиру платити майже стільки ж. Це мріяти зібрати кошти на аспірантуру, продаючи статті разом з авторським правом за них по півбакса за тисячу знаків. А ще – їсти продукти, в яких барвників більше, ніж у гуаші. Навіть народити тут дитину (звісно, добре заплативши лікареві). І при цьому продовжувати любити свою країну!

Можливо, після подібних слів оптимісти патріоти назавжди викреслять мене із списків тих, хто любить Україну. Та чи не все одно? Бачити, усвідомлювати все це… і не перетнути Шенген у пошуках кращого життя – ось що для мене патріотизм!"

19 Вересня 2014